Марта Барандій, українська правозахисниця та засновниця Promote Ukraine, відвідала Тайвань. Її подорож має особливе значення з огляду на поточну геополітичну ситуацію, адже як Тайвань, так і Україна стикаються зі своїми викликами щодо суверенітету та незалежності. Під час свого візиту Барандій зустрічається з ключовими фігурами уряду Тайваню, громадянського суспільства, академічних кіл та індустрії, підкреслюючи спільні цінності демократії, свободи та стійкості, особливо перед зовнішніми загрозами.
Політичний ландшафт Тайваню та геополітичні виклики
Тайвань уже давно є фокусом у східноазіатській геополітиці. Після японської окупації до 1945 року Тайвань розвинув унікальну культурну та політичну ідентичність, окрему від Китаю. Після поразки Японії у Другій світовій війні Тайвань був переданий Республіці Китай (РК), яка на той час управляла всією територією Китаю. Однак громадянська війна в Китаї призвела до того, що уряд РК відступив на Тайвань у 1949 році, а на материковому Китаї була створена Китайська Народна Республіка (КНР).
Проте питання суверенітету Тайваню залишається спірним, оскільки Китай стверджує, що Тайвань є частиною його території. 21 вересня 2007 року Генеральна Асамблея ООН відхилила заявку Тайваню на членство в ООН під назвою «Тайвань», посилаючись на резолюцію 2758, яка визнала, що Тайвань є частиною Китаю. Однак резолюція 2758 взагалі не згадує Тайвань, а лише визнає, що «представники уряду КНР є єдиними законними представниками Китаю в ООН».
Політичний ландшафт Тайваню розділений між тими, хто підтримує незалежність, і тими, хто виступає за возз’єднання з Китаєм. Сьогодні 61,7% населення ототожнює себе з тайванцями, 32% – з обома ідентичностями, а 2,4% – з китайцями, порівняно з 1992 роком, коли ці показники становили 17,6%, 46,4% і 25,5% відповідно. Наразі при владі перебуває проіндепенденційна Демократична прогресивна партія (ДПП), яка також висловлює значну підтримку Україні під час триваючої війни з Росією. Однак досі невідомо, скільки людей готові захищати незалежність Тайваню у випадку нападу Китаю. З 2022 року тривалість військової служби в РК становить 1 рік; раніше це було 4 місяці.
Більше 1,2 мільйона тайванців працюють і живуть у Китаї, тоді як у Тайвані китайців майже немає. Єдиний спосіб для китайців отримати візу в Тайвань – це возз’єднання з подружжям, яке вже перебуває в країні. Що стосується бізнесу, то експортувати до Китаю простіше, ніж імпортувати з Китаю у Тайвань. Понад 2000 китайських товарів включено до списку заборонених для імпорту, наприклад, в Тайвані немає китайських автомобілів.
Тайванський уряд стикається з низкою серйозних викликів, зокрема з підтримкою свого міжнародного статусу як невизнаної держави. Наприклад, на Олімпійських іграх тайванські спортсмени можуть виступати лише під назвою «Китайський Тайбей»; інакше їм не дозволили б брати участь. Серед усіх країн найбільш сміливою є Велика Британія, яка відправляє в Тайвань своїх міністрів, тоді як інші країни надсилають заступників міністрів як найвищих представників своїх держав. Тим часом Тайвань налагодив добрі відносини з кількома європейськими країнами. Найефективнішу дипломатію провадить Литва.
Тайвань використовує м’яку силу та публічну дипломатію для утвердження свого впливу на світовій арені. Його найбільш стратегічний актив – це напівпровідникова промисловість, яка виробляє 60% напівпровідників у світі та 90% найсучасніших мікросхем. Ця галузь є життєво важливою не лише для економіки Тайваню, а й для світової технологічної інфраструктури, що робить Тайвань ключовим гравцем у міжнародних відносинах, незважаючи на відсутність формального визнання.
Більше того, Тайвань стикається з «витоком мізків», коли багато його талановитих громадян шукають можливості за кордоном. Уряд традиційно протистояв масштабній імміграції, натомість намагаючись повернути талановитих тайванців додому. Однак погіршення дефіциту робочої сили може змусити Тайвань переглянути своє ставлення до імміграції.
Спільні виклики: Старіння населення та нестача робочої сили
Тайвань та Україна стикаються з кількома внутрішніми викликами, серед яких одним із найважливіших є демографічні зміни. Тайвань переживає значний демографічний зсув: протягом найближчих п’яти років очікується, що 20% населення країни досягне віку понад 65 років. Це старіння населення, разом з одним із найнижчих рівнів народжуваності у світі, призвело до серйозної нестачі робочої сили. Наприклад, ресторани у Тайвані напівпорожні не через відсутність клієнтів, а через брак персоналу.
Тайванська напівпровідникова промисловість є основою її економіки та запорукою її безпеки. Уся освітня система переорієнтована на обслуговування цієї галузі. Водночас гуманітарні науки потерпають від нестачі студентів, деякі факультети були змушені закритися.
Напівпровідникова промисловість у Тайвані є унікальною. Вона вимагає трудової етики, яка характеризується довгими робочими годинами та високим тиском. Тайванська працьовитість, яка приймає відсутність балансу між роботою та особистим життям, забезпечує локалізацію напівпровідникової промисловості на Тайвані.
Енергетична залежність та національна безпека
Тайвань не має значних природних енергетичних ресурсів і значною мірою залежить від імпорту, зокрема з таких країн, як Малайзія та Австралія. Ця залежність робить Тайвань вразливим до коливань на глобальних енергетичних ринках та геополітичного тиску, особливо в умовах планованого припинення роботи атомних електростанцій у 2025 році через громадські побоювання після катастрофи на Фукусімі в Японії.
Ця енергетична залежність є критичним питанням національної безпеки, оскільки напівпровідникова промисловість, яка споживає значну частину енергії Тайваню, є життєво важливою як для економіки, так і для національної оборони. Можливе закриття атомних станцій може призвести до підвищення вартості електроенергії, що зробить продукцію тайванської напівпровідникової галузі менш конкурентоспроможною у світі та може відлякати інвесторів.
Візит Марти Барандій та його значення
Візит Марти Барандій у Тайвань має важливе значення для обох країн. Тайвань відкрито підтримує Україну, його уряд висловлює солідарність з Україною та надає гуманітарну допомогу. Ця підтримка є частиною ширшого вирівнювання Тайваню з демократичними країнами світу, позиціонуючи себе як захисника демократичних цінностей перед обличчям авторитарних загроз.
Під час свого візиту в Тайвань Марта Барандій висловила глибоку вдячність за підтримку України з боку Тайваню. Вона відвідала Інститут дипломатії та міжнародних справ, Інститут національної оборони та досліджень безпеки, Раду національного розвитку, Європейську торгову палату, Тайбей 101, Фонд перспективних досліджень, Музей прав людини, Тайванський інститут напівпровідникових досліджень, Тайванське космічне агентство та багато інших установ.
Марта Барандій зустрілася з віцеміністром, послом Ремусом Лі-Ко Ченом та іншими посадовцями Міністерства закордонних справ. Їхні обговорення зосереджувалися на важливості міжнародної солідарності та ролі публічної дипломатії у підтримці таких країн, як Тайвань і Україна, які стикаються зі значними зовнішніми загрозами.
Лі-Ко Чен виступає прихильником демократичних цінностей Тайваню та міжнародного співробітництва. Він особливо активно закликає до міжнародної підтримки Тайваню перед потенційними загрозами з боку Китаю, підкреслюючи, що захист демократії Тайваню є питанням глобального значення.
Візит Марти Барандій підкреслює зростаючий стратегічний союз між Тайванем та Україною. Обидві країни перебувають під тиском з боку потужніших сусідів – відповідно Китаю та Росії, і обидві звертаються до міжнародних партнерств для зміцнення своїх позицій. Барандій зобов’язалася включити справу Тайваню до стратегії НУО Promote Ukraine та Фонду Promote Freedom у Європейському Союзі та Бельгії, визнаючи важливість взаємної підтримки перед спільними викликами.
Післямова
Візит Марти Барандій у Тайвань підкреслює важливість міжнародних альянсів у складному геополітичному середовищі сучасності. Тайвань та Україна, незважаючи на географічну віддаленість, стикаються з багатьма спільними викликами: від захисту свого суверенітету до управління демографічними змінами та нестачею робочої сили. Поки Тайвань продовжує навігацію своїм непростим становищем у Східній Азії, підтримка міжнародних союзників, таких як Україна, буде вирішальною. Так само й Україна може черпати сили з тайванської стійкості та стратегічного використання м’якої сили перед обличчям переважаючих загроз.
