Із року в рік тринадцяте минає, Осмислюю, що роблю так, не так, Хтось тут, хтось з долі випадає, На чомусь вчусь, чомусь навчаю я. Щось зроблено, щось треба ще зробити, Щось прочитати, комусь відповісти. І тут допрацювати, дослідити, І встигнути забрати і прийти. І хочеться побільше і пошвидше, І дальше, вище, краще, до вінця. І з дня у день часу стає все менше, Таланту, вдачі, сил йти до кінця. Навіщо той кінець-вінець? Щоб жити Потрібен мир. З собою, з долею, з людьми. Мир там, де вміємо непоспіхом судити, Де вміємо принести світло із пітьми. Де все своє не своє, а природи, Де все недобре зникне в небутті, Де ми бажаєм миру і свободи Для тих, хто нам паде на долю у житті. Свобода волі, духу, думки – що виберу, Те матиме рідня. Бо люди нам рідня. Тому я прошу Бога, щоб тільки миру Принести тим, кому на долю випадаю я. Тому звертаюсь до вас друзі, якщо можна, У фото профілю є лінк добра Тисніть на нього і діліться з кожним, Хто, дякуючи вам, паде на долю Джерела. 13 червня 2020
Back
