Автор: Дмитро Москаленко
Мовчи про гідність в листопаді Ти – хто її переступив. Ти – лише лялька на параді, Промовець беззмістовних слів. Мовчи про гідність і у грудні, У січні, в лютому – завжди. Хоч і негідник ти облудний, На гідність маєш право ти. Ти маєш, та не поважаєш. А вище гідності людей Нічого більше не поставиш. Бо гідність – вищий стан речей. Якщо життя і гідність взяти На різні шальки терезів, – Лиш зможе той констатувати, Хто зважить правильно зумів. Життя без гідності – це прірва, Квиток* для всіх в один кінець. Без неї мертва навіть віра, – Хоч з чого не роби вінець. Мовчать про гідність ті герої, Що зі щитами у руках Свинець долали у двобої… Вони сказали. Не в словах. Мовчи про гідність, як не можеш У вчинках нею промовлять. Своїм мовчанням ти поможеш Хоча б її не руйнувать. Бо гідність є. Вона не впала, Не розчинилась в небутті. Її не може бути мало. Вона потрібна всім в житті.
