Засновниця Promote Ukraine у Брюсселі Марта Барандій: «Дедалі менше європейських політиків фокусуються на Україні»

Засновниця Promote Ukraine у Брюсселі Марта Барандій: «Дедалі менше європейських політиків фокусуються на Україні»

Громадську некомерційну організацію Promote Ukraine створено у Брюсселі у травні 2014 року. Засновниця доктор філософії Марта Барандій називає її незалежним майданчиком для обміну досвідом між експертами і представниками громадянського суспільства України та ЄС. За час існування Promote Ukraine здобула авторитет і повагу серед чиновників Єврокомісії та експертного середовища Брюсселя. Про те, чи існує феномен втоми від України в ЄС і як нині ставляться до нашої країни європейські політики та чиновники, Марта БАРАНДІЙ розповіла в інтерв’ю кореспондентці «Урядового кур’єра».

— Пані Марто, Promote Ukraine існує вже шість років. Як за цей час змінилися пріоритети її діяльності? — У 2014-му організацію створювали для того, щоб поліпшувати імідж України в Бельгії, загалом у Європі та європейських інституціях. Її створили вихідці з України: ті, які тут народилися в українських сім’ях, і ті, які приїхали в Бельгію порівняно недавно. Коли я задумувала Promote Ukraine, то хотіла, щоб вона була міжнародною і щоб її членами могли стати не лише українці, а й іноземці, які підтримують Україну. Але лютий 2014 року — це був особливий час, тому ми сфокусувалися не стільки на створенні організації, скільки на тому, щоб допомогти Україні, тим, хто постраждав під час подій на Євромайдані, окупації Криму, яка тоді тільки починалася. Ми проводили різноманітні конференції у Європарламенті, університетах Бельгії, на яких порушували теми російської агресії та дезінформації. Ми готували огляди європейської преси, аби в Україні мали уявлення, що думають про наші події в Європі й у якому ракурсі згадують. Цей проєкт проіснував рік, і хоч аудиторія нашого сайту була велика, ми не відчували реакції української сторони. Тому пере­орієнтувалися на співпрацю з Оперативною робочою групою зі стратегічних комунікацій (East StratCom Task Force — підрозділ Європейської служби зовнішньополітичної діяльності, створений у квітні 2015 року для протистояння дезінформаційним кампанія Росії. — Ред.), надавали інформацію про те, які ЗМІ в Європі поширюють російську пропаганду. Протягом останніх двох років виходимо на міжнародний рівень, провели міжнародну конференцію в Києві про імідж України в інформаційному просторі Європи. Другу велику конференцію з питань кібербезпеки за участю європейських експертів організували тут, у Брюсселі. Виступи експертів з цієї конференції ми опублікували у збірнику, який став популярним. Тому вирішили започаткувати журнал про відносини України та ЄС, вплив Росії на ці відносини, який був би цікавим обом сторонам і сприяв обміну інформацією. Це журнал Brussels Ukraїna Review для тих, хто формує думки і приймає рішення. 

— Як змінилося за останні шість років ставлення європейських чиновників і політиків до України? — Зміни справді відбулися. У 2014 році Україна постраждала внаслідок грубого порушення міжнародного права Росією. Європейці не те щоб співчували нам, але мали побоювання, що і їм може загрожувати щось подібне. Тому вони стали на бік України і захисту міжнародного права. Тоді ми відчували, що у різних європейських інституціях з’явилося багато людей, які розуміли, що Росія почала війну проти України. Українське питання було на вустах на всіх рівнях. Ним почали займатися навіть ті організації, які досі ніколи Україною не цікавилися. Нас запрошували на численні заходи і дослухалися до нашої думки. Проте протягом останнього року я відчула, що це ставлення змінилося. У європейських інституціях стало менше людей, до чиїх обов’язків входить лише питання України. Зниження інтересу спостерігається на рівні Європарламенту. Колись там були євродепутати Ребекка Гармс, Ельмар Брок, які добре знали проблеми України. Проте їх немає у нинішньому складі ЄП. Саріуш Вольський, який був доповідачем у ЄП з українського питання, тепер ним не займається. Євродепутатів, які переймаються проблемами України, можна перелічити на пальцях. Значно зменшилася кількість конференцій з української проблематики, якщо порівнювати з тим, скільки їх відбувалося у 2014—2019 роках. І причина цього не лише у пандемії коронавірусу. У Єврокомісії чиновники роблять свою роботу. Там є група підтримки України, яка займається питаннями реформ у нас щоденно. Якщо говорити про ставлення до нашої країни бельгійських політиків, то Бельгія ніколи не була проукраїнською. Місцеві політики міркують більш прагматично і вважають, що відносини з Росією для них вигідніші, ніж з Україною. Вони розуміють, що Росія порушила норми міжнародного права і це неприпустимо, проте не надто люблять про це публічно заявляти і намагаються бути нейтральними.

— Тобто феномен втоми від України існує? — Гадаю, тут зійшлося багато чинників. Окрім втоми, думаю, в Європі не розуміють, куди хоче рухатися сама Україна. Цікаво те, що ті євродепутати, які колись займалися нашою країною, зацікавилися Білоруссю. На мою думку, це через те, що з України не надходить чітких сигналів про її власне бажання та наміри. І євродепутати не хочуть виступати лідерами у формуванні цих намірів. Існують ще й суб’єктивні чинники. Тут певну роль відіграв Brexit, а також те, що в Європі стають дедалі популярнішими праворадикальні партії, які виграють вибори до національних парламентів. Це вплинуло на те, що все менше європейських політиків фокусуються на Україні. Останнім часом від участі у наших заходах дедалі частіше відмовляються ті промовці, які ще зовсім недавно охоче погоджувалися на виступи. Або якщо і не відмовляються, то присилають замість себе заступників чи радників. Для Promote Ukraine та інших представників громадянського суспільства, які обстоюють українські інтереси, ці зміни несприятливі. 

— Чи дослухаються до думки представників громадянського суспільства в Єврокомісії?  — Promote Ukraine відома в експертних колах Бельгії, Єврокомісії та Європарламенті. Вони з інтересом читають наші аналітичні матеріали, під час неформальних зустрічей цікавляться нашою думкою з приводу того чи того питання. Не знаю, наскільки це впливає на формування якихось рішень. Проте ми впевнені, що нашу позицію чують. 

— А як щодо українського уряду? Чи вдається вам напряму доносити до українських чиновників, що думають про перебіг реформ у Брюсселі? — Правду кажучи, ні. Мені чомусь простіше донести інформацію до європейців, ніж до українців. Можливо, ми їм не цікаві. Є, звичайно, українські політики, з якими спілкуємося і обмінюємось інформацією, але це дуже поодинокі випадки. 

— Які найактуальніші питання порядку денного відносин між Україною та ЄС?  — Передусім війна з Росією, яка нікуди не зникає. Це дуже тяжке питання. І знову-таки значною мірою через те, що Україна не завжди чітка у висловлюваннях про відносини з Росією. Щодо інших питань, то це реформа правосуддя, права людини, свобода медіа, процеси демократизації. 

— Чи вдасться, на вашу думку, у найближчому майбутньому зберегти єдність ЄС щодо санкцій проти Росії? — Гадаю, що так. Принаймні на всіх рівнях у ЄС про це заявляють. Щодо моєї особистої думки, то ця єдність може похитнутися, коли в Німеччині пройдуть вибори і відбудуться перестановки у владі. Поки що позиція Німеччини щодо російських санкцій однозначна.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»,
Брюссель

Джерело: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/zasnovnicya-promote-ukraine-u-bryusseli-marta-bara/

Join the discussion

Menu