Інтерв’ю (7 квітня 2022 року (оновлено: 3 липня 2023 року) з Мартою Барандій, засновницею громадської мережі Promote Ukraine та головним редактором Brussels Ukraїna Review, та Мариною Ярошевич, керівником адвокаційної діяльності в Promote Ukraine
By Antonio Argenziano and Michał Rybacki | JEF Europe (Young European Federalists)
Конференція з майбутнього Європи (CoFoE) є можливістю для ЄС стати справжнім союзом європейських громадян, що має включати українців, згідно з Мартою Барандій та Мариною Яросевич з Брюссельської громадської мережі, що присвячена підтримці України.
Принаймні з 2013 року українці демонструють свою відданість європейській інтеграції. Як би ви охарактеризували еволюцію сприйняття ЄС в Україні, особливо враховуючи зміни, спричинені попереднім і триваючим вторгненням Росії?
Марта Барандій: З початку 2000-х років серед українців спостерігався зростаючий інтерес до ЄС, що охоплював від політичних декларацій до академічних курсів, присвячених європейській інтеграції. Освіта відіграла важливу роль у формуванні проєвропейського менталітету нового покоління, який пізніше відбився у відданості України ЄС. У 2004 році ми мали Помаранчеву революцію, тому що ми хотіли справедливості та прозорості, верховенства права, відкритих кордонів і тісніших зв’язків з Європою. У 2013 році президент Віктор Янукович відмовився підписати угоду про асоціацію між ЄС і Україною під впливом Володимира Путіна, що спонукало Україну стати на захист Європи. У 2014 році багато українців — мабуть, єдині люди у світі — загинули під європейським прапором і за нього. З того часу ми боремося проти Росії за наш вибір і право бути в ЄС.
Марина Яросевич: Принаймні з 2014 року українці послідовно доводили, що вони належать до Європи і поділяють її цінності. Коли минулого місяця почалося повномасштабне вторгнення, підтримка ЄС в Україні була на рекордно високому рівні. Люди, які втекли з країни, отримали дуже теплий прийом по всьому Союзу. Проблема в тому, що українці, які залишилися в країні, не відчувають того ж, оскільки є вербальна солідарність. Однак, це не реалізується на практиці, коли ЄС каже, що гуманітарна інтервенція та військова підтримка надто небезпечні. Це означає, що європейці залишають українців і дозволяють їм гинути. Коли війна закінчиться, я не впевнена, що 37 мільйонів українців, які залишилися в країні, матимуть те саме проєвропейське ставлення, яке мали до того.
Стратегія ЄС для Східного партнерства, схоже, зазнала невдачі. Території України, Грузії та Молдови частково окуповані Росією, а ваша країна стала мішенню повномасштабного вторгнення. Що, на вашу думку, ЄС повинен винести з цього політично, особливо на тлі дискусій про майбутнє Європи?
Марина Яросевич: Путін вперше вторгнувся в Грузію у 2008 році, і, не побачивши твердої та єдиної європейської відповіді, він взяв час, щоб наростити Росію військово і вторгнутися в Україну у 2014 році. Навіть тоді Європа не засвоїла урок про те, хто такий Путін і на що він здатний. З 2014 року ЄС говорив про зменшення енергетичної залежності від Росії або про розрив торговельних зв’язків, але нічого значного не сталося. Через це минулого місяця почалося повномасштабне вторгнення — і ми все ще застрягли з наративом, що для країн-членів ЄС не так просто позбутися залежності від Росії за одну ніч. Звичайно, ми це розуміємо, але ми не почали піднімати це питання до тепер. Ця тема була на порядку денному принаймні з 2014 року! Урок, який слід винести, полягає в тому, що коли стаються прецеденти, ви повинні серйозно ставитися до відповіді. Сьогодні європейці не можуть дозволити собі знову не зрозуміти урок.
Марта Барандій:Стільки разів ми маємо вчити один і той же урок, урок Чемберлена і Черчилля — якщо ви продовжуєте потурати терористу, можете очікувати одне вторгнення за іншим. Ми відчуваємо, що в ЄС громадяни можуть краще розуміти речі, ніж політики в цьому плані. Деякі з останніх схильні говорити, що якщо ми зараз протистоятимемо Путіну, ми матимемо Третю світову війну — наша відповідь на це полягає в тому, що Третя світова війна вже почалася, і ви запізнюєтеся з усвідомленням та відповіддю. Поки що ви все ще маєте нас, українців, на своєму боці, але якщо нас не стане — ви залишитеся наодинці з Путіним.
Марта Барандій: Майбутнє Європи має визначатися її громадянами. Ми бачимо, що європейці підтримують вступ України до ЄС. Понад інституційний процес приєднання, Союз повинен переосмислити, як здійснюється розширення, і розглянути можливість надання українцям європейського громадянства зараз, до того як наш уряд зможе зробити необхідні корективи на інституційному рівні.
Марина Яросевич: Процеси, подібні до CoFoE, повинні дозволити громадянам бути на чолі нових ідей та визначати порядок денний ЄС, а також його сусідніх країн. Українці в минулому довели і продовжують демонструвати свою відданість Європі своїми життями. Має бути можливість надати українцям громадянство ЄС навіть до того, як наш уряд виконає всі критерії приєднання та приєднається до Союзу. Ми могли б піти далі за Угоду про асоціацію між ЄС та Україною та Глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі, додавши громадянський рівень до цих. ЄС повинен стати справжнім союзом громадян, включаючи українців.
У рамках CoFoE ведеться широке обговорення переходу до кваліфікованого більшості голосів у зовнішніх справах ЄС, щоб ми могли бути більш активними на міжнародній арені, включаючи швидке прийняття більш ефективних санкцій. Як ви оцінюєте процес накладення покаральних заходів на Росію після її вторгнення в Україну?
Марта Барандій: З одного боку, я розумію, що Союз хоче говорити одним голосом. З іншого боку, якщо на кону стоїть так багато, повинна бути можливість мати Союз різних швидкостей. Коаліції охочих країн повинні мати можливість робити більше, включаючи заборону на російську нафту, газ і вугілля, не будучи перешкодженими друзями Росії в Європі, як Угорщина Орбана.
Марина Яросевич: Щодо політики санкцій, ми, українці, часто відчуваємо, що це занадто мало і занадто пізно через громіздкість існуючих процедур. Необхідність говорити «одним голосом» може бути корисною в багатьох сферах, але не коли мова йде про безпеку та оборону, де домовленості на основі найменшого спільного знаменника можуть буквально призвести до втрати життів, включаючи цивільних, як ми бачимо зараз в Україні з різаниною в Бучі або геноцидом в Маріуполі.
Велика частина пропозицій Конференції з майбутнього Європи присвячена розробці справжньої імміграційної та політики щодо притулку ЄС на основі принципу солідарності. Які уроки ми могли б винести з війни в Україні в цьому контексті?
Марина Яросевич: Наразі близько 4 мільйонів українців були змушені покинути свою країну, і передбачається, що ця кількість може зрости до 8 мільйонів. Більшість українців сприймають це як тимчасовий захід, сподіваючись повернутися на батьківщину, як тільки ситуація дозволить. Замість того, щоб зосереджуватися на програмах інтеграції для біженців, ми повинні зосередитися на тому, що можна зробити сьогодні, щоб зупинити війну і сприяти поверненню українців додому якнайшвидше.
Марта Барандій:З огляду на виняткову ситуацію, також важливо, щоб національні органи проявили більшу гнучкість при обробці українських запитів на захист, в якому ми знаходимося. Знову ж таки, очевидно, що громадяни ЄС хочуть допомогти українцям, тому політики повинні відповідати їхнім очікуванням.
Яку Європу та Україну ви очікуєте бачити в найближчі роки? Які зміни ви хотіли б побачити після Конференції з майбутнього Європи?
Марина Яросевич: Йде обговорення про масштаб впровадження пропозицій громадян після Конференції — чи зобов’язані інституції виконувати їх, чи вони можуть просто взяти до відома і продовжувати без належних дій? Пропозиції Конференції мають бути враховані. ЄС має стати більш рішучим і швидким у прийнятті рішень у відповідь на кризи, як в Україні. Що стосується моєї країни — нам просто потрібно продовжувати та наполягати, і це ми й робитимемо.
Марта Барандій: ЄС не повинен сприймати громадян як тягар, а як учасників спільного проекту. Це включає і громадян України, адже вони захищають європейські цінності на передовій.
